Електроди. Зварювальна проволка

У зварюванні електродом називають металевий або неметалевий стрижень, що призначений для підведення струму до зварювальної дуги.

Обмазка: покриті чи непокриті?

За наявністю чи відсутністю обмазки усі електроди поділяються на покриті та непокриті.

Покритим електродом називають стрижень круглого перерізу різноманітного діаметра, покритий спеціальною обмазкою. Такі електроди використовують при ручному дуговому зварюванні. Варто розглянути, які бувають види покриття.

Першим групою є електроди з кислим покриттям. Воно складається з таких компонентів як кремнезем, феромарганець, марганцева руда, гематит. Якщо товщина покриття нормальна, такі електроди можна використовувати у всіх просторових положеннях. Коли ж товщина велика — то лише при зварюванні у нижньому положенні. На даний момент виробництво електродів з кислою обмазкою скоротилося, оскільки наявність у їх складі оксидів заліза та феромарганцю сприяє виділенню токсичних газів.

Друга група — електроди з основним покриттям. Воно складається зі шпату, магнію та карбонатів кальцію. Такі електроди використовуються для зварювання товстих металів, що мають підвищений вміст фосфору та сірки, а також для зварювання жорстких конструкцій виробів. Серед недоліків цього покриття відзначають його високу чутливість до утворенням порів на окрайках металу.

Рутилова обмазка складається із титанових сполук (ільменіт, рутил, титановий концентрат) та целюлози, мармуру, крейди, декстрину. Таке покриття гарантує стабільне горіння дуги на постійному та змінному струмі, якісне формування шва, хороше відділення шлаку, невеликі витрати металу на розбризкування.

Целюлозна обмазка складається із таких органічних сполук як целюлоза, харчове борошно, крохмаль, декстрин. Електроди цього виду застосовуються при зварюванні на змінному та постійному струмі у всіх положеннях. Недоліками целюлозного покриття є швидке вигорання компонентів та великі витрати металу на розбризкування.

Бувають також електроди змішаного покриття.

При напівавтоматичному або ж автоматичному зварюванні використовуються зварювальні порошкові та самозахисні дроти, котрі бувають щонайрізноманітніших марок та діаметру.

Матеріал: плавкі чи неплавкі?

Ще одна важлива характеристика електроду — його плавкість. Електроди бувають плавкими та неплавкими. Перші виготовляються зі сталі, алюмінію, міді, чавуну та їх сплавів. Вони є ще й одночасно присаджувальним матеріалом. Неплавкі електроди роблять з вольфраму, графіту та вугілля. Неплавкі лише підводять до дуги зварювальний струм. Присаджувальний метал, якщо потрібно, подають окремо.

Електроди з вольфрамового порошку застосовують при плазмовому зварюванні, дуговому зварюванні в інертних газах та при наплавленні й різанні.